Як ви вже знаєте з минулих продакшн-щоденників, головні ролі у фільмі грають діти віком від 11 до 13 років.
А серед кіномитців, напевно, нема тих, хто не розділяв би думки: «На знімальному майданчику найважче доводиться з дітьми та тваринами. І з першими, і з другими проблем в роботі не оберешся».
Нам «пощастило». Акторами в нас були, як діти, так і тварини.
До речі про тваринок. Для знімання нам було вкрай важливо, щоб в кадрі на колінах в актора сиділа кішка. Але у садибі «Миколин Хутір» не знайшлося жодної домашньої кішки, яка б жадала опанувати акторську професію.
Усі тваринки виявилися зовсім дикими. І лише після двох годин запевнянь та парочки з’їдених сирників, одна з представниць котячого племені все ж таки погодилась трохи попозувати в кадрі.
А ось с дітьми ніяких проблем не виникло. Вони пліч-о-пліч з дорослими акторами працювали день за днем та стійко виносили усі труднощі знімального процесу. Ніяких конфліктів, ніяких непорозумінь, ніяких образ чи капризів.
Чи то нам так пощастило, чи діти в нас були якісь особливі – не знаємо. Але, чесно кажучи, спочатку ми трохи побоювалися. Все ж таки досвіду виїзних багатоденних знімань за участю дітей в нас ще не було. Проте, хвилювання виявились даремними.
Діти робили все, щоб знімальний процес пройшов якомога краще. Танцювали у парких костюмах у літню спеку. Їздили туди-сюди на велосипедах. Сиділи годину за годиною у тісному приміщенні зі стислим повітрям та під жаром галогенних пристроїв. Самовіддано знищували їстівний реквізит дубль за дублем, та засиджувались до вечора, коли було потрібно. Словом працювали як справжні актори. Та за весь час жодного нарікання, жодної скарги. Молодці.